Готуємося до літературного конкурсу «Шляхами Великого
Каменяра»
Іван Франко
Народився
27 серпня 1856 року у селі Нагуєвичі на Львівщині.
Не дивлячись на
серйозність літератора, усе дитинство маленький Іванко ганяв на велосипеді. Це
заняття було йому дуже до вподоби. Малому шукачу пригод завжди подобалося
вирушати у далеку мандрівку, особливо його манив ліс, де він збирав
різноманітні гриби та ягоди.
У школі Іван Франко
проявляв неабиякі здібності: любив іноземні мови, добре розбирався у точних
науках та культурі. Попри це, був скромним та неговірким: завжди сидів на
останній парті, мало спілкувався з однолітками. Його характер «Каменяра»
проявився набагато пізніше – під час студентських років і дорослого життя.
Іван Якович знав аж
14 мов, причому перекладав твори 48-ми мовами. Цей феномен запам’ятовування
іноземних слів, мабуть, пояснюється тим фактом, що письменник був спраглий до
мов і багато практикувався.
Життя письменника
було непростим, проте яскравим і насиченим.
Франко на
сьогодні є єдиним українським
поетом, який номінувався на здобуття Нобелівської премії з літератури.
Казки з’явилися у творчості І. Франка саме тоді, коли письменник став
батьком. Однак, писані первісно для власних дітей, ці твори стали скарбом для
усієї тогочасної галицької дітвори. Великою популярністю користуються
Франкові казки і в сучасних малих читачів. До розважально-дидактичних казок
І. Франка зараховуємо твори "Ріпка" (1891), "Киця"
(1891), "Суд святого Миколая" (1895) та казки зі збірки "Коли
ще звірі говорили" – "Осел і Лев", "Старе добро
забувається", "Лисичка і Журавель", "Лисичка і Рак",
"Лис і Дрозд", "Заєць і Їжак", "Заєць і
Медвідь", "Ворона і Гадюка", "Лисичка-кума",
"Фарбований Лис", "Байка про байку".
|
Немає коментарів:
Дописати коментар